?

Log in

Dec. 21st, 2012

Відродження українського кіно - "Звичайна справа"

ZS

http://www.facebook.com/ZvicajnaSprava
http://sinua.dergkino.gov.ua/ua/film-inproduction/show/264/zvichayna_sprava.html

Був дуже приємно подивований, натрапивши на трейлер абсолютно українського фільму Валентина Васяновича "Звичайна справа".  Як зазначають автори - це трагікомедія про кризу середнього віку. Прем'єра відбулася на цьогорічному Одеському кінофестивалі. А у 2013-му обіцяють повноцінний прокат. Виглядає дуже обнадійливо.

Dec. 18th, 2012

Несподівана подорож

Hobbit-1Хоббіт: Несподівана подорож («The Hobbit: An Unexpected Journey»)
Режисер: Пітер Джексон.
Сценаристи: Пітер Джексон, Ґільєрмо дель Торо, Філіппа Боєнь, Френсіс Волш.
За романом: Джона Р. Р. Толкієна.
Оператор: Ендрю Лесні.
Композитор: Говард Шор.

Ролі виконують: Більбо – Мартін Фріман, Ґендальф – Ієн МакКеллен, Торін Дубощит – Річард Армітедж, Балін – Кен Стотт, Двалін – Ґрем МакТавіш, Бофур – Джеймс Несбітт, Норі – Джед Брофі, Орі – Адам Браун, Дорі – Марк Гедлоу, Філі – Дін О’Ґорман, Кілі – Ейдан Тернер, Ойн – Джон Коллен, Ґлойн – Пітер Гемблтон, Біфур – Вільям Кірчер, Бомбур – Стівен Гантер, Ґаладріель – Кейт Бланшетт, Елронд – Г’юґо Вівінґ, Радаґаст – Сильвестр МакКой, Саруман – Крістофер Лі, Голлум – Енді Серкіс, Троль Том – Вільям Кірчер, Троль Вільям - Пітер Гемблтон, Троль Берт – Марк Гедлоу, Король-Ґоблін – Беррі Гамфріз, Старий Більбо – Ієн Голм, Фродо – Елайджа Вуд.

Мова прокату: українська.
Тип перекладу: дублювання.
У прокаті 170 цифрових носіїв, 4 ІМАХ-копій та 40 фільмокопій.


Українською мовою ролі дублювали: Олесь Гімбаржевський, Олександр Ігнатуша, Михайло Жонін, Ольга Сумська, Євген Малуха, Михайло Кукуюк, Дмитро Вікулов, Михайло Войчук, Сергій Солопай, Андрій Альохін, Анатолій Зіновенко, Дмитро Бузинський, Анатолій Барчук, Василь Мазур, Дмитро Гаврилов, Андрій Федінчик, Михайло Кришталь, Ігор Волков, Іван Розін, Володимир Терещук, Андрій Мостренко, Володимир Ніколаєнко, Максим Кондратюк, Олександр Бондаренко, Віталій Дорошенко та інші

Переклад Романа Дяченка.
Режисер дубляжу Анна Пащенко.
Музичний керівник Тетяна Піроженко.
Координатор дубляжу Катерина Фуртас.


«Добротне фентезі – це оповідь про героя, який – або хоче повернути втрачену силу, або ніколи не мав її й хоче здобути. Погане фентезі – це іторія про героя, який має силу і усюди її демонструє...»

Стівен Кінґ.

Ви любите казки?

Професор Джон Рональд Руел Толкіен, гадаю, не переймався, яким буде його «Хоббіт». Як сприймуть занудні критики з пенсне на пиці, чи добре продаватимуться книги... Він писав дітям казку, яку не стидно читати на ніч. Діти – найвибагливіші і найцинічніші критики. Якщо пам’ятаєте, так вигадала свого «Гаррі Поттера» і Джоан Роулінґ. Досі ніхто з заздрісних колег по перу, окрилених комерційним успіхом, не зміг створити щось настільки просте й водночас масштабне. Бо думали про що завгодно, лиш не про діте

Не буду переписувати біографію Толкієна чи мудрувати над його алегоричними передбаченнями. Усе геніальне у простоті, і я б додав – у доброті. Цього бракує сучасній літературі, кінематографу, театру. А, загалом, людям, які маючи творчу іскру, направляють енергію на таке, що... Потім дивуються – чого воно у прокаті не окупилося?

«Хоббіт» - добре кіно. Це фентезі, яке багато критиків і поціновувачів літератури не відносять до «жанру». Хтось схиляється до «піджанру», а хтось каже, що це просто казка, яка з часом еволюціонувала. Я приєднуюся до думки останніх. Фентезі це казка – епічна, багаторівнева, іноді надто жорстока... Але казка. І тому, йдучи на перегляд «Хоббіта», треба про це памятати і не чекати, що на перегляді мізки вибухнуть і у вас відкриється третє око. Пишу ці рядки з одного боку – під враженням від перегляду стрічки, з іншого – повитирався від думок деяких незадоволених кінорецензентів. Когось буквально нудило від нової технології 48 к/с, і вони, простримівши пів фільму головою в унітазі, написали, що кіно не сподобалося. Ще б пак... щось таки, гадаю, пан пропустив. Інші нарікають на простоту сюжетої лінії і повторюваність з «Володарем перстнів». Перепрошую, ви на екранізацію книжки йдете. Або знайомтесь з оригіналом, або чекайте наступного сеансу. Знайшов персонажа, який довго писав, як йому не подобається «Хоббіт», а завершив опус словами, щось типу «Мені і «Володар перстнів» свого часу був противний...» Я не розумію такий народ. Йти на сеанс з думкою – аби лиш зґанити кіно… Таких естетів ми вже проходили на «Аватарі». Коротше, раджу... Ні, попереджаю – не дивіться «Хоббіта» :

- Ті, хто терпіти не може фентезі.
- Ті, кому не сподобався «Володар перстнів».
- Ті, хто ненавидять дітей і казки.      

А якщо ви мазохіст і періодично ходите на фільм, які ненавидите вже, стартувавши до кінотеатру... Лікуйтеся.


"У норі під землею жив собі хоббіт..."

Перепрошую за різкий вступ. Як Ви зрозуміли, «Хоббітом» я цілком задоволений. Це був дуже багатостраждальний і відкритий проект. Його з потугами запустили у виробництво, а потім – почалося творення казки, яку режисер Пітер Джексон серію за серією викладав у відеощоденниках. Глядачі бачили і знали усе, що коїться на знамальному майданчику і не приховували свого захоплення. Унікально вдалий підбір акторів, художників, сценаристів... Команда працювала, як старий міцний годинниковий механізм. Отримувала від роботи кайф і це видно на екрані. Досконалість меж не має, але у цьому фільмі щось дуже близько. Музика Говарда Шора – магічне плетиво композицій з «Володаря перстнів» і нових тем. Вона повертає нас до трилогії, сценаристи підпирають це ходами, на екрані бачимо Фродо і старого Більбо... Вибудовується цілісне і прекрасне кінополотно. Епічна картина. Приємне плетиво комп’ютерної графіки і натурних пейзажів кращих місць на планеті. А далі... Майже без велосипедознавства. Глава за главою... Є сюрпризи, але вони до троля приємні. До речі, сцена біля ватри просто неймовірно смішна. Але маю попередити, що візуально, за рівнем кривавих і жорстоких сцен «Хоббіт» підтягнутий до попередньої кінотрилогії, тому зважайте на рейтинг
PG13 і не ведіть на сеанс малят.

Стрічка наповнена гумором, епіком, ностальгією і твердою ідеєю – «повернення втраченої батьківщини». Більбо дуже любить свою хатку, камін, ранковий чай. Він герой, який має наперекір звичкам вивільнити з себе внутрішню силу, і допомогти гномам повернути втрачений дім. Більбо важко, він бореться із самим собою, трансформується від пригоди до пригоди, еволюціонує. Мартін Фріман передає героя з британською точністю і шармом. Вдруге після «Автостопом галактикою» хочеться аплодувати йому стоячи. Продовжуючи акторську лінію, просто неймовірно вдячний Пітеру Джексону за повернення на екран Крістофера Лі (Саруман Білий), Сильвестра МакКоя (Радаґаст Брунатний), Ієна МакКеллена (Ґендальф Сірий). Ці метри акторського ремесла у дуже поважному віці. Побачити їх знову у роботі – це щастя. До них тягнуться молоді, поки невідомі, але талановиті лицедії. І ми знаємо, як подібні стрічки впливають на кар’єру, тому – у добрий час! Окрема подяка українським акторам, вокалістам, режисеру, перекладачу за якісну доріжку рідною мовою. І Богові за те, що дожив до часу, коли в кінотеатрах звучить українське слово.

Пригоди хоббіта Больбо повноцінно стартують вже цього четверга. Рівно через рік буде продовження й повернення у Середземя. На нас чекає вже сподівана, але не менш цікава подорож.

Оплески на фінальній титровій пісні і вигук поруч «… так мало?» після 166 хвилин не потребують додаткових коментарів. Дорослі теж мають право на казку, пориньте у неї перед новорічно-різдвяними святами.    

Dec. 14th, 2012

Новини з кінофронту

Безимени-1Перед тим, як вирушити до Львова на передпрем'єрний показ "Хоббіта" (не уявляю казковішого місця для цієї події), пропоную месседж від режисера Пітера Джексона.
Перебуваючи в Бельгії, він зізнався, що не відмовляється від крісла режисера продовження пригодницької анімаційної стрічки "Пригоди Тінтіна", і вже у 2013-му почне роботу, щоб випустити стрічку у 2014-му. Гай-гай! А ще ж вісім тижнів дозйомок другої частини "Хоббіта", а там постпродакшн... А ще є і третя.
Побажаємо дядькові сили і наснаги.

Dec. 12th, 2012

ДРУЗІ-БЛОГЕРИ - ГАЙДА ДО ХОББІТАУНА ПЕРШИМИ

Ми з кіноведунцями завбачливо придбали квитки на прем'єру в IMAX заздалегіть, і вже цієї суботи зможемо насолодитися світом Д. Р. Р. Толкієна та П. Джексона. Як тільки усе в головах усядеться (зазвичай, доби для цього вистачає) - поділимося рецензією на сторінці. А хто з колег не зміг (не встиг) за квиточками - "Кіноманія" дає можливість до завтра зареєструватися і потрапити на прем'єру безкоштовно. Від себе та від імені усіх кінодописувачів щиро дякую прокатнику за таку можливість.  

Originally posted by ua_kinomania at "ХОББІТ: НЕСПОДІВАНА ПОДОРОЖ" / THE HOBBIT - ПОКАЗ ДЛЯ БЛОГЕРІВ!
Запрошуємо блогерів на показ CУПЕР БЛОКБАСТЕРА від Пітера Джексона -
"ХОББІТ: НЕСПОДІВАНА ПОДОРОЖ" в якості IMAX 3D!

Показ відбудеться в п'ятницю, 14 грудня, о 16.00 у кінотеатрі "Планета кіно IMAX", кінозал IMAX (Московський проспект, 34в, РТЦ "Блокбастер").



Кількість спеціально зарезервованих місць дуже! обмежено. Запит про реєстрацію залишайте в коментарях до посту (нікнейм або ім'я, номер телефону). Остання можливість подати заявку до 23:00, 13 грудня. До цього часу Ви отримаєте повідомлення про те, що потрапили до списку, або вибачення, якщо ні :)

Нагадуємо основні правила:

1. Записалися – приходьте, не можете прийти – попередьте.
2. Ці місця – безкоштовні, і відгуки про фільм (неважливо з яким градусом) в жж, соцмережах чи на форумах - справедлива плата за наші організаційні клопоти і хороший стимул продовжувати запрошувати блогерів на покази такого роду!)
3. Відгук має бути написаний протягом 5-ти днів від дати перегляду фільму. Не пізніше, це важливо!
4. Не лінуйтесь надсилати посилання на свої відгуки, де б вони не були опубліковані. Не соромтесь! ;)

Чекаємо на Вас!

Dec. 8th, 2012

Новини з кінофронту

News 2

Disney вирішили не відпускати далеко Тіма Бартона і запустити у виробництво продовження пригод дівчинки Аліси. Після того, як перше кіно («Alice in Wonderland») у 2010-му заробило мільярд доларів, несподіваним такий хід не назвеш. Сценаристка Лінда Вулвертон увесь цей час не мала спочинку, працювала над світом Сплячої красуні для фільму «Маліфісента», а тепер знову повернулася до Дивокраю, і вже має попередній сценарій. Куди відправлять Алісу цього разу – поки невідомо. Нагадаємо, у попередньому фільмі події розгорталися після пригод, описаних у книжках Льюїса Керрола.
Ролі виконували:
Міа Васіковська, Джонні Депп, Гелена Бонем Картер, Енн Гетевей, Кріспін Гловер, Метт Лукас, Стівен Фрай, Алан Рікман. Хто з цієї зіркової плеяди повернеться у сиквел - покаже Білий Кролик. 

Фільм. Катастрофа.

FlightРейс («Flight»)
Режисер: Роберт Земекіс.
Сценарист: Джон Ґейтінс.
Оператор: Дон Берджесс.
Композитор: Алан Сільвестрі.
Ролі виконують: Віп Вітакер – Дензел Вашинґтон, Ніколь – Келлі Райллі, Чарлі Андерсон – Брюс Ґрінвуд, Х’ю - Дон Чідл, Мейс – Джон Ґудмен, Марґарет – Тамара Тюні, Кен – Браян Джераті та інші.


Мова прокату: українська.
Тип перекладу: дублювання.
Копії: 80 цифрових (2D).




Чим і скільки треба бити, аби Ти перехрестився?

Я би ввів новий наджанр – «фільм-біда». Катастрофа, горрор, легка іронія – все це начинка. Але вище усього – біда. 

Маємо звичайнісінького пілота на імя Віп. У нього колишня дружина і дитина, коханка, рутинна робота. Ну і що, що за тиждень кілька десятків разів буває у небі? Звична справа. Його ставлення до польотів не серйозніше, ніж у продавця шаурми біля возика. Можна ширнутися, поспати за штурвалом, напитися напердодні до чортів... Та, чого напередодні? А під час польоту? Життя гримить раз, гримить два, трясе у турбулентності... А ніхто не хреститься. Тоді небеса ліплять головицю. Так, що аж очі вилазять. І все-одно дають шанс. Аби лиш вистачило духу ним скористатися...     

Віпу щастить. У нього, що парадоксально, знаходяться друзі. Серед зовсім незнайомих людей. Вони, наче янголи-охоронці, намагаються витягнути чоловіка з прірви. Той стрибає кардіограмною лінією – від стану героя-рятівника сотні душ до бридкого алкаша. Впасти до самого дна, щоб все усвідомити, по-справжньому злякатися, і щосили відштовхнутися ногами нагору. Стане сміливості?

Це фільм про чоловіка, який уособлює цілу плеяду... пласт гомосапієнсів, до біса талановитих, потенціальних гігантів. І водночас слабких духом. Вони ховають це, все життя вчаться майстерно брехати. Самим собі. Потім настає час вирішувати – або продовжувати затягувати зашморг брехні, або... сказати собі правду. Зірвати пластир. Я знав таких людей, талановитих і потужно потенціальних. Але слабких і вразливих. Удари життя вони переводили на  гуки по печінці, нирках, мозку. Алкоголь, наркотики, якась релігійна секта... Це, фактично, відтермінований кінець світу. І лише сама людина може і має вирішити – змінити маршрут цього рейсу, що веде до смерті, чи перейти на інший курс.

Повернення майстра

Фільм «Рейс» є знаковим через поверення у ігрове кіно режисера Роберта Земекіса.  Він почав кар’єру короткометражкою «Ліфт» 1972 року, а вже з 1984-го випускав хіт за хітом: «Роман з каменем», «Хто підставив Кролика Роджера?», трилогія «Назад у майбутнє», «Форрест Ґамп», «Вигнанець»... Та, раптом, бере перерву, у період з 2000 до останнього проекту всерйоз захоплюється технологією захоплення руху (Motion capture) і знімає три анімаційні фільми: «Полярний експрес», «Беовульф», «Різдвяна історія». Чи митця не зрозуміли, чи через недосконалість технології – стрічки не мали бажаного успіху. І ось, нарешті, майстер повернувся до звичної зйомки та довів, що ще на коні.

Допомагав Земекісу чаклун музичної справи – Алан Сільвестрі, незмінний з 1984-го. Саме з ним для фільму «Назад у майбутнє» був записаний саунд з найбільшим у світі оркестром. Музика «Рейсу» легка, авантюрно-вїдлива, без виразної теми.

Дензел Вашинґтон веде свого персонажа тими ж ямами, які підготувала доля і сценарист. Ось перед нами красень пілот, готовий відмовитися від усіх пагубних звичок і почати життя з нової смуги... Мить. І це вже пяна неконтрольована маса, на яку без відрази дивитися не можна. Розбавляє такі сцени неперевершений Джон Ґудмен, персонаж якого лише трохи еволюціонував з Волтера Собчека з «Великого Лебовскі» братів Коенів, і став від цього ще яскравішим.       

Кінокартка     

Візуально «Рейс» - не кінокартина, а скоріше, кінозображення, без красиво мазаних пейзажів, гри тіней і світла... Земекісу, напевно, награвся цим в анімації. Хоча мені, наприклад, бракувало масштабних сцен падіння літака. Усі кадри катастрофи нам показали у трейлері. Дещо мелькало протягом фільму у випусках новин. Можливо, режисер свідомо робив акцент на кабіні пілотів, бо хотів показати «падіння» головного героя, а не машини. Ок. Тоді пересічного глядача знову обдурили трейлерами, рекламуючи жахіття авіакатастрофи. Російський прокатник навіть перетягнув назву «Екіпаж» з 1979 року, асоціюючи стрічку з радянською кінотрагедією... Це неповага до глядача. Щось подібне було з цьогорічним фільмом «Цунамі 3D», оригінальна назва якого «Bait», що перекладається як «Наживка», а гіганські хвилі піднімалися хіба що в залі від обурення глядачів. Можу лише поспівчувати, і порадити вибирати фільми для перегляду не лише за рекламою, що визалить з телевізора і на стовпах.

«Рейс», як я вже писав, це фільм про катастрофу. Про апокаліпсис внутрішнього світу людини, проти якого істерія навкого календарів Майя – легка турбулентність.  

Dec. 6th, 2012

Новини з кінофронту

News01Сумуєте за улюбленими кіногероями? Та, перестаньте! У сучасному кіносвіті це рідкість.
У Вас лише зароджується думка «А добре було б...» - продюсери в Голлівуді вже готують продовження з улюбленцями публіки. Так, не завжди подібна глобальна сиквелізація йде на користь першоджерелу. Ок, надто м
яко. Ця глобальна сиквелізація попсувала левову частку прекрасних фільмів. Проти режисерів грають час і гроші. Продюсери бояться, що люди забудуть про розкручених персонажів й вимагають якомога швидше (і бажано за ті ж фінанси) – добавки. 

Але ж ми оптимісти, правда? 

Сподіваємося, новини, які принесли мені кіноведунці, не розчарують кіноманів, і стануть тими приємними винятками.

Disney дали завдання Джессі Вігутоу розробити цифровий світ «ТРОНа» до третьої частини. Напевно, вирішили, що знов чекати 28 років (а саме стільки розділяють оригінальну картину від сиквела) – то трохи задовго. Ні дати, ні деталей сюжету поки нема. Зате нам обіцяють, що крісло режисера віддадуть Джозефу Косінскі, а на екрани повернуться Ґаррет Гедлунд, Олівія Вайлд та Брюс Бокслейтнер.

Warner Bros. Pictures не дочекалися старту фільму Ґільермо дель Торо «Тихоокеанський кордон» («Pacific Rim») і самовпевнено замовили продовження. Стрічка розповідає про багаторічну війну людства з морськими чудовиськами Кайджу. Перший повноцінний трейлер обіцяють вже через тиждень, а стартує «Тихоокеанський кордон» в українському прокаті 11 липня 2013 року.

Dec. 5th, 2012

«Ральф-руйнівник». Хто, хто в автоматах живе?

RalfРальф-руйнівник («Wreck-It Ralph»)
Режисер: Річ Мур.
Сценаристи: Дженніфер Лі, Філ Джонстон.
За оповіданням: Джима Рірдона, Річа Мура та Філа Джонстона.
Художник: Єн Ґудінґ
Композитор: Генрі Джекман.
Ролі виконують та дублюють:
Ральф-Руйнівник – Джон Сі Райлі (Сергій Солопай), Фелікс-Ремонтуй мол. – Джек МакБраєр  (Роман Чупіс), Ванілопа – Сара Сілверман (Ганна Соболєва), Калхун –  Джейн Лінч (Світлана Орліченко), Король Льодяник – Алан Тьюдік (Ярослав Чорненький), Біл-Кислюк – Річ Мур (Олександр Ігнатуша), Генерал Голограма – Денніс Гейсберт (Михайло Жонін) та інші.

Мова прокату: українська.
Тип перекладу: дублювання.
Копії: 67 цифрових (3D), 3 цифрові (2D), 14 фільмокопій.

Хтось будує, хтось руйнує...

Перед прем’єрою не покидало стійке відчуття тривоги. Сюжет здавався надто простим, герої шаблонними, тим паче, багато з них просто перенесені з моніторів ігрових автоматів (так нам подавали у трейлерах)... Не хотілося, щоб диснеївська анімація остаточно загубилася між соціально-побутовим Pixar’ом, атракціонно-розважальними DreamWorks’ом та дотичними до них монстриками інших корпорацій.
Ось, нарешті минула вараниця недоречних трейлерів... Легке тріскотіння... Під ніжні дзвіночки відкрився диснеївський палац початкової заставки.
Минуло дві години.
І не сподівайтесь, що я розповідатиму сюжет. Чи розкриватиму під спойлерами якихось таємниць... Так просто не можна. Не можна позбавляти Вас можливості повноцінно поринути у той світ. Разом з тим... Виділити щось на постамент важко. І слава Богу. Картина цілісна й жива. Не знаю, що робили художники, може, режисер з диким божевільним реготом вставляв 25-й, 27-й, 29-й кадри... Але я сидів увесь сеанс напівпосміхаючись. Було так затишно, як у дитинстві, з теплим молоком і цукеркою. Щиро хвилювався за головних героїв і хотів ще.
Приємний теплий візуальний ряд (художник Єн Ґудінґ показав, що тримає марку після «Принцеси і жаби»), доречна, ледь з кислинкою музика (привіт Генрі Джекману; це його друга і, ходять чутки, не остання робота для Disney після «Вінні Пуха»).
Про режисера Річа Мура скажу окремо. Відчувалося, що для першого досвіду у великому анімаційному кіно людина готувалася... Не з чуток знаю, що телевізійне виробництво (а саме там Мур трудився майже двадцять років) і прокатне кіно – два окремі, хоча й схожі, світи. У США вони розділеніші. Перевежно, через розвиненість індустрії. Це в українського актора фільмографія безвихідно салатоподібна – ролі у серіалах, повному метрі, театрі, дубляжі... Коли американський лицедій йде у повний метр це подія. Так і з режисерами. Майже п’ядесятирічний Річ Мур зумів тонко показати конфлікт, що зачіпає дорослого, використовуючи анімаційні прийоми. А це дуже важливо, бо іноді, змальовуючи глибокі соціальні «дорослі» проблеми, творці забувають, що творять анімацію. Історія теж має бути мультиплікаційною, інакше з’являється відчуття, що режисеру просто, перепрошую, «влом» було вийти з актрами на натуру, тож записали звук, решта домалювали.

«Ральф-руйнівник» це, безперечно, експеримент для Disney

Студія від самого створення Волтером Елаясовичем вдавалася до пошуків нових барв: сюжетних, графічних, звукових… Тільки глядачі звикнуть до певної промальовки і сюжетного кліше, як бац – течія змінюється. На екрані щось свіже, небачене. Звісно, іноді це вилазило боком і било по кишені, але гіркий досвід початку вісімдесятих показав, що не можна стояти на місці, треба рухатися аби куди, тільки щоб натрапити врешті на золоту жилу. У дев’яності цей клондайк постав у вигляді анімаційних мальованих мюзиклів. Хітом ставала буквально кожна картина – від «Русалоньки» (1989) до «Тарзана» (1999). Як доказ цього – сьогоднішній касовий успіх від повторного прокату «монстрів» дев’яностих, переконвертованих у 3D. Зрозуміло, що новомодний формат лише привід. Хтось снобічно скиглить про жагу легкої наживи? Якби не культовість, впізнаваність персонажів і любов публіки – не врятували б і десятки D. Українцям від цього додатковий зиск – для повторного показу стрічки отримують звукову доріжку рідною мовою, чого були позбавлені на час виходу. Але хвиля мюзиклів, якою б вона не була прекрасною, минула (сподіваємося, не назавжди й чекаємо «Знедолених» за Гюґо), настав час рухатися далі.
«Ральфа-руйнівника» перед прем’єрою багато вважали чимось більше «піксарівським» ніж «диснеївським». Один з моїх кіноведунців був упевнений:
- Оно Pixar зняли казково-диснеївську «Відважну», а Disney у відповідь попрактикується на їхньому полі.
Неправда. Трейлерники відпрацювали на п’ятірку, показуючи не сюжетні ходи, а сам світ. У фільмі Сонік чи Маріо з’являються рівно настільки, наскільки їх анонсували. Оповідь не відволікається на другорядних персонажів, а створили їх, до речі, рекордну кількість.

Контрасти і протиставлення

На цьому побудовані усі персонажі. Навіть дрібні й кулькоподібні. Якщо дитина не вміє читати поміж рядків і ділить світ лише на чорне й біле, то «Ральф» дає чудову «жувачку» для маленьких мізків. Рожеве й солодке насправді не рожеве? А чорне й ніби бридке… Не таке? У героях відчувається протест проти червивості загламуреного ідеалізованого світу і це дуже тішить. Навіть імена персонажів зі смисловим навантаженням, через що, гадаю, українському перекладачу Сергієві Ковальчуку довелося добряче помудрувати. Загалом переклад смачний… Без зайвої канцелярської залітературизованості. Не знаю, яким чином американський режисер вибрав на роль Ральфа майже п’ятдесятирічного Джона Сі Райлі… Можливо, зіграла фактурність і характер. Але по світу (принаймні, у кількох країнах Європи, які я промоніторив) акторам, які подарували голос Ральфові, було, у середньому, 35 років. Зокрема, на відмінно впорався з цим лірико-комічним персонажем актор Муніципального театру «Київ» Сергій Солопай. Далеко не новачок у сфері кінодублювання, минулого року вже мав героя подібної фактури - Ґріббла, у мультфільмі «Мами застрягли на Марсі» («Mars Needs Moms») теж від Disney, але Ральф – далеко не велике безтурботне дитя, у нього є мета, мрія, проти якої протестує сама Система. Сергію вдалося підібрати настрій і діяти у запропонованому світі, за що йому аплодуємо. На решті акторів зупинятися не будемо, просто подякуємо за чудову роботу.

Кажуть, визначити безсмертя, культовість будь-якого літературного твору можна, перечитуючи його щодесять років. Наскільки по-новому сприймається роман чи повість – настільки він геніальний. Щодо цього можна сперечатися, але, як на мене, ця теза легко перевіряється на «Маленькому принцові» Антуана де Сент-Екзюпері.
Днями один з моїх кіноведунців, переглянувши диснеївського «Короля лева», вжахнувся:
- Це не можна показувати малим дітям!
- Чому?
- У них з психікою проблеми будуть…
- Але ж ти дивився, - кажу, - у дитинстві. І не раз. Ніби нормальний виріс. Просто тепер бачиш те, чого не помічав тоді.

Задумався.

На студії Disney завжди робили кіно, яке з роками відкривалося для глядача по-новому. Чи пройде таку перевірку «десятиліттям» Ральф покаже час, а поки – хто не встиг до кінотеатру – чекаємо на вихід українського ліцензійного відео, яке пообіцяла випустити новостворена компанія B&H Classic Films.

Оцінюємо «Ральфа-руйнівника» за найвищим критерієм «ДОБРЕ КІНО»
Збираємося на повернення у велике ігрове кіно Роберта Земекіса зі стрічкою «Рейс» («Flight») – з шостого грудня у всіх кінотеатрах України.

П.С. Виявляється, саме сьогодні виповнюється 111 років з Дня народження Волта Диснея. Знаково. Любителів нумерології, напевно, зацікавить, що за життя Волтер, як режисер, зняв 111 фільмів.  Щось у цьому є)